Яглиця звичайна – улюблениця садівників і кошмар тих, хто мріє про ідеальні клумби. Вона росте швидше, ніж встигаєш поставити чайник, зате лікує так, що аптекарі зітхають. Ті, хто одного разу спробував весняний салат із яглиці, починають бачити в бур’яні зелену аптеку.
Що таке яглиця та яку вона має користь
Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.) належить до родини зонтичних (Apiaceae). Росте по лісових узліссях, біля парканів, на городах і в садах Європи, Кавказу, Сибіру та України.
Найкраще почувається у вологому ґрунті й напівтіні. У ботаніці вважається трав’янистою багаторічною рослиною з трійчастими листками та білими парасольковими суцвіттями.
Користь і шкода яглиці звичайної
Листя, пагони й коріння містять вітаміни С, А, калій, марганець, флавоноїди й ефірні олії. Рослина має протизапальні, сечогінні та заспокійливі властивості.
Що лікує яглиця
| Користь яглиці | Шкода яглиці |
|---|---|
| Полегшує подагру та артрит | При надмірному вживанні викликає розлад травлення |
| Зменшує набряки | Може спричинити алергію у чутливих людей |
| Підтримує роботу нирок | Не рекомендована вагітним |
| Очищає організм від токсинів | Заборонена при хворобах шлунка з підвищеною кислотністю |
Збирають молоде листя лікарської рослини яглиці у квітні–травні, поки воно м’яке й соковите. Купити сушену яглицю можна в аптеках або в трав’яних крамницях. Для приготування настою беруть ложку сухої сировини на склянку окропу та настоюють 30 хвилин.
Як виглядає рослина придатна до вживання
Молода яглиця має світло-зелені трійчасті листки, гладкі на дотик і злегка блискучі. Стебло пряме, ребристе, до 50 сантиметрів заввишки. Квітки дрібні, білі, зібрані в парасольки, що нагадують кропову верхівку. Для їжі підходять тільки молоді листки до цвітіння — їх додають у супи, салати, зелений борщ або сушать для чаю. Смак свіжої яглиці нагадує петрушку з легким горіховим присмаком.
Цікаві рецепти як вживати яглицю звичайну
Весною яглиця стає зеленою знахідкою, коли організму бракує вітамінів. Її молоде листя освіжає смак будь-якої страви і надає м’яку пряну нотку. Народна медицина здавна використовує її в салатах, супах і напоях для очищення організму та відновлення сил.
Молоде листя ретельно миють і нарізають. Додають подрібнені варені яйця, зелену цибулю та трохи сметани або олії. Для аромату вводять дрібку солі й лимонного соку. Салат освіжає, тонізує і допомагає травленню. Найкраще готувати перед подачею, щоб зберегти вітамін С.
У киплячу воду кладуть картоплю та моркву, потім додають подрібнену яглицю й щавель. Овочі варять до м’якості, після чого додають сіль і варене яйце. Страва виходить легка й поживна, добре підходить у дні посту. Борщ надає відчуття ситості без важкості. Зелень бажано класти наприкінці варіння, щоб зберегти колір.
Столову ложку подрібненої трави заливають склянкою окропу. Настоюють двадцять хвилин і проціджують. Напій вживають по півсклянки двічі на день перед їжею. Він підтримує роботу нирок і виводить надлишок солей. Напій має м’яку сечогінну дію та покращує самопочуття після зими.
На сковороді злегка обсмажують подрібнену зелень, додають збиті яйця з молоком і сіллю. Готують під кришкою до готовності. Омлет виходить ароматний і поживний. У поєднанні з хлібом або сиром стає повноцінним сніданком. Молоде листя додає свіжості та зеленого кольору.
Дві ложки сухої яглиці заливають склянкою окропу, настоюють годину і проціджують. Змочену марлю прикладають до суглобів або місць після укусів комах. Настій знімає набряки й подразнення. Для ефекту процедуру повторюють двічі на день. Теплий компрес допомагає покращити кровообіг.
Молоді листки миють, підсушують у тіні й зберігають у полотняному мішечку. Для чаю беруть чайну ложку сировини на склянку окропу. Напій має трав’яний аромат і м’який присмак петрушки. Його п’ють при перевтомі або після фізичних навантажень. Зелений колір настою радує навіть у холодну пору року.
Молоді листки збирають у травні, коли вони м’які та без квіткових стебел. Сировину миють, обсушують і подрібнюють. На дно посудини кладуть шар яглиці, пересипають сіллю з розрахунку 25–30 г на кілограм зеленої маси. Потім додають трохи тертої моркви або кропу для аромату.
Суміш щільно утрамбовують у банку, щоб виділився сік, і накривають марлею. Залишають у теплому місці на два дні, поки почнеться природне бродіння. Потім банку переносять у прохолодне місце або холодильник. Через п’ять–сім днів квашена яглиця готова до вживання.
Її подають як приправу до картоплі, каш, м’яса або додають у борщ. Кислуватий смак нагадує шпинат, а концентрація вітаміну С навіть більша, ніж у петрушці.
Яглиця додає різноманітності в раціон і допомагає підтримувати баланс поживних речовин. Вона легко поєднується з овочами, крупами та яйцями. Використання свіжої або сушеної форми зберігає її користь упродовж року.
Як вживати яглицю для лікувальних цілей
Яглиця допомагає організму очиститися від надлишку солей, підтримує роботу нирок і суглобів. Зелень містить ефірні олії, флавоноїди та органічні кислоти, які стимулюють обмін речовин.
Лікарські настої й відвари з яглиці застосовують при подагрі, артриті, набряках і виснаженні після хвороб.
Столову ложку сушеного листя заливають склянкою окропу, настоюють двадцять хвилин і проціджують. П’ють по півсклянки тричі на день до їжі. Засіб зменшує біль і покращує рухливість суглобів.
Дві ложки подрібненої трави варять у склянці води десять хвилин. Настоюють півгодини і вживають по ложці тричі на день. Відвар має м’яку сечогінну дію і знижує набряки.
Свіже листя розминають до виділення соку і прикладають до уражених місць. Компрес тримають сорок хвилин, процедуру повторюють двічі на день. Такий засіб допомагає зняти запалення і покращити кровообіг.
Свіже листя пропускають через соковижималку, розводять водою у пропорції один до одного. П’ють по дві ложки вранці перед їжею. Напій насичує організм вітамінами і підтримує травлення.
Свіжу подрібнену траву заливають горілкою у співвідношенні один до п’яти. Настоюють два тижні у темному місці, періодично збовтуючи. Вживають по двадцять крапель тричі на день або використовують для розтирання суглобів.
Настої, відвари та настоянки з яглиці зберігають у щільно закритих посудинах у прохолодному місці до шести місяців. Суху сировину тримають у полотняних мішечках або скляних банках до двох років. Правильне зберігання допомагає зберегти лікувальні властивості і аромат зеленої трави.