Схизма — це церковний розкол, тобто порушення єдності релігійної спільноти. Найвідоміший приклад — поділ християнства на Західну та Східну церкви, пов’язаний із подіями 1054 року.
Що означає поняття схизма та хто такий схизматик
Слово «схизма» походить від давньогрецького schisma (σχίσμα), що означає «розкол» або «розділення». У релігієзнавстві та церковному праві так називають порушення єдності церкви чи іншої релігійної спільноти. Це може бути розрив у церковному управлінні або непокора спільній владі.
Схизматик — це людина або група священнослужителів і вірян, які відокремилися від офіційної церковної структури. Вони можуть створити власну церковну ієрархію або перестати підпорядковуватися владі, яку відповідна церква визнає законною. Такий розрив сам собою не означає відмови від основних догматів віри.
Чим схизма відрізняється від єресі та відступництва
Схизма стосується насамперед церковної єдності та управління. Єрессю називають заперечення або спотворення вчення, яке церква вважає основою віри. Наприклад, суперечка може стосуватися вчення про Трійцю або природу Христа.
Головна різниця така: схизма — це розрив церковної єдності без обов’язкового заперечення основ віровчення, а єресь — відступ від самого вчення віри. У церковному богослов’ї схизму описують як гріх проти любові та єдності церковного устрою, а єресь — як гріх проти істини віри.
Відступництво, або апостасія, — це відмова людини від своєї віри. Воно відрізняється і від схизми, і від єресі: схизматик може залишатися вірним тому самому віровченню, а єретик заперечує окремі його положення. Учасники розколу часто зберігають звичні обряди й таїнства, але не визнають спільне церковне керівництво — наприклад, папу, патріарха чи синод.
Велика схизма 1054 року між Сходом і Заходом
Велика схизма Сходу і Заходу — тривалий розрив між християнськими церквами Риму та Константинополя. У липні 1054 року до Константинополя прибув папський легат, кардинал Гумберт. Він конфліктував із патріархом Михайлом Кіруларієм: 16 липня Гумберт поклав на вівтар собору Святої Софії буллу про відлучення патріарха, а згодом церковна влада Константинополя засудила легатів.
Ці анафеми стосувалися конкретних осіб, а не всіх вірян чи цілих церков. Проте події 1054 року стали важливим символом розколу, який накопичувався століттями. На Заході сформувалася Римо-католицька церква, а на Сході — Православна.
Причини розходжень були різними. У Символ віри на Заході додали філіокве — слова про походження Святого Духа «і від Сина», яких не було у грецькому тексті. Також сперечалися про використання прісного чи квасного хліба в євхаристії. Розбіжності поглиблювали різні мови богослужіння — латинська на Заході та грецька на Сході — і суперечка про верховенство влади між Римом та Константинополем.
Прірву поглибило взяття й розграбування Константинополя хрестоносцями під час Четвертого хрестового походу в 1204 році. Це посилило ворожість між християнами Сходу й Заходу.
- Утворилися окремі церковні ієрархії.
- Закріпилися різні богослужбові традиції.
- Послабилися зв’язки між християнським Сходом і Заходом.
- Розбіжності в церковному управлінні стали стійкими.
У 1965 році Папа Римський Павло VI та Константинопольський патріарх Афінагор I скасували взаємні анафеми 1054 року. Цей крок не відновив повного церковного єднання, але став знаком примирення.
Найвідоміші церковні розколи в історії християнства
В історії християнства відбувалися розколи з різних причин: через суперечки про церковну владу, віровчення або призначення єпископів. Деякі з них завершувалися після домовленостей між церковними керівниками чи рішень соборів.
| Назва схизми | Роки | Основна причина | Як було подолано або наслідок |
|---|---|---|---|
| Акакіанська схизма | 484–519 | Суперечка навколо компромісного документа «Енотікон» імператора Зенона | Завершилася відновленням церковного спілкування за папи Гормізда |
| Фотієва схизма | 863–867 | Протистояння папи Миколая I і патріарха Фотія через юрисдикцію над Болгарією та богословські питання | Соборне врегулювання |
| Велика схизма Сходу і Заходу | 1054 | Конфлікт між Римом, представленим кардиналом Гумбертом, і Константинополем, очолюваним патріархом Михайлом Кіруларієм | Закріпився поділ на католицизм і православ’я |
| Велика західна, або Папська, схизма | 1378–1417 | Криза в Католицькій церкві: одночасно претендували на папський престол спершу двоє, а згодом троє пап | Констанцький собор обрав єдиного папу Мартина V |
Велика схизма 1054 року розділила церковні традиції Сходу й Заходу, тоді як західна схизма була кризою всередині Католицької церкви. Констанцький собор проходив у 1414–1418 роках, а обрання Мартина V у 1417 році допомогло завершити суперництво пап.